6. Політичні еліти та політичне лідерство.
Еліта як суб’єкт політики.
Політичне лідерство: теорії, концепції, система добору.
Еліта як суб’єкт політики.
Різні суб'єкти політики справляють на політику неоднаковий вплив. Окремі громадяни і соціальні групи не беруть безпосередньої участі в політичному житті. Цим займається особливий прошарок людей, який називають політичною елітою.
В етимологічному значенні поняття "еліта" (у перекладі з франц. „еllitе” – „краще”, „відбірне”, „вибране”) не має нічого антигуманного чи антидемократичного. Так, нерідко говорять про елітне зерно, елітних коней, спортивну еліту тощо. В людському суспільстві існу ють природні й соціальні відмінності між людьми, які зумовлюють їх неоднакові здібності до управління і різний вплив на політичні та суспільні процеси.
Отже, політична еліта – це носії політико-управлінських якостей. Це поняття застосовують до людей, які оволоділи певними позитив ними якостями, цінностями і пріоритетами (влада, багатство, компе тентність, культура, сила волі тощо), займають провідні, найбільш впливові позиції у суспільстві.
Політична еліта здебільшого визначається як меншість суспільства, достатньо самостійна, відносно привілейована група (або сукупність груп), яка має відповідні психологічні, соціальні та політичні якості й бере безпосередню участь у формуванні та здійсненні політичних рішень, пов'язаних з використанням державної влади чи впливом на неї.
Політичній еліті протистоїть контреліта – опозиційна соціальна група, яка виборює право на входження в еліту або ж створення нової еліти і прагне прибрати до своїх рук владу.
Концепції елітизму досить різноманітні. Ще у період розкладу пер віснообщинного ладу з'являються погляди, згідно з якими суспільство поділяється на вищих і нижчих, благородних і голоту, аристократію і простий люд. Платон, наприклад, вважав, що державні функції мо жуть виконувати тільки ті, хто отримав особливе виховання і достатній досвід управління державними справами.
Починаючи з XII ст. термін „еліта” використовувався для визначення товарів вищої якості, а згодом був перенесений на сферу соціального життя для вирізнення груп „кращих” людей - вищої знаті, духовенства, військових.
Еліта – це вищі соціальні групи в системі соціальної ієрархії, які здійснюють керівництво у певних галузях суспільного життя. Еліти можуть виділятись як у суспільстві в цілому, так і в окремих його сферах.
В залежності від функцій еліт у суспільстві її поділяють на господарську, духовну, інтелектуальну, військову, політичну. До господарської еліти належать визначні підприємці і менеджери, до духовно-інтелектуальної - провідні вчені, діячі мистецтва і священнослужителі, до військової - вищий командний склад збройних сил, військові науковці, офіцери елітних збройних підрозділів, до політичної - державні і політичні діячі. Загальносуспільною є політична еліта - активна і компетентна меншість населення, яка приймає найважливіші рішення в суспільстві або впливає на їх прийняття і править більшістю.
Необхідність існування еліт у різних концепціях обгрунтовується різноманітними способами. Розглянемо основні аргументи і підходи щодо обгрунтування і функціонування еліт.
Представники біологічного напрямку (О.Амман) обґрунтовують необхідність поділу суспільства на еліту і масу відмінностями генетичного характеру, приналежні до еліти люди володіють цінними і вищими біологічними потенціалами, а відтак і фізичними та розумовими. На цей підхід спирався, зокрема, фашизм.
Представники психологічного елітизму (З.Фрейд, Е.Фромм) стверджували, що і еліта і маса відрізняються певними, лише їм притаманними психологічними якостями. Оскільки більшість людей мають антикультурні і антисуспільні нахили, то неможливо обійтись без примусу, який повинна здійснювати меншість. Панування меншості є необхідною, тому що маси характеризуються недалекоглядністю і заохоченням один одного до розпусних дій, а відтак відчувають бажання підкорятись означеній меншості.
Функціонально-технократичний ...
